На порталі «Децентралізація» вийшло велике інтерв’ю з Павлом Кузьменком – головою Охтирської громади Сумщини, яка тримає оборону буквально за 40 кілометрів від кордону з Росією. Колишній лікар-травматолог, а нині – міський голова, який став для міста стабілізуючим фактором у найгарячіші моменти війни.
«Ми – ближній тил. Ми – стіна, на яку спирається армія. Якщо прикордонні громади не відчує підтримки, вони знелюдніють», – каже Павло Кузьменко.
Очільник громади відверто розповідає:
про синдром обкрадання – коли ресурси спрямовуються у тил, а форпости залишаються без необхідного;
про нерівність у відновленні – як дві громади в різних регіонах з однаковими пошкодженнями мають геть різні шанси на відбудову;
про парадокси державної політики – коли вчителі та лікарі релокованих громад отримують надбавки, працюючи онлайн, поки місцеві фахівці – виснажені і недооцінені;
про програми підтримки військових, які громада реалізує власним коштом, попри вилучене ПДФО;
про важливість партнерств в межах проєкту «Пліч-о-Пліч: згуртовані громади» – з Кременчуком, Мостиськами, Бориславом, які підтримують громаду технікою, ремонтом шкіл і оздоровленням дітей.
«Після термобаричних авіаударів ми самотужки відбудували ТЕЦ. І навіть тоді нас попередили: якщо не запустимо опалювальний сезон – буде кримінальна справа».
Охтирка – місто, яке стало одним із перших щитів на шляху до Києва, тримається й досі. Та чи надовго вистачить ресурсу? Павло Кузьменко наголошує: прикордонні громади мають жити за спеціальними правилами. Інакше наступного разу на відбудову вже буде нікого.
Читайте повну розмову – на порталі «Децентралізація».